Катерина Зубік

Земля в руках мотанки — не просто як ґрунт, а як наше життя.
Це той чорнозем, у який вросли наші предки, бабусі, дідусі, 
І в який сьогодні знову падають — щоб ми залишились…

Ми виросли з цієї землі. І сьогодні ми стоїмо за неї так само, як стояли вони.
Бо земля — це не територія.
Це пам’ять.
Це кров.
Це свобода.
В долонях мотанки — не просто паросток.
Це майбутнє, яке проростає попри все що коїться навколо. Попри жахливу війну, яка зараз на нашій землі.
Попри втрати. Попри темряву, яку принесли чортові загарбники на нашу священну землю ! 

«Борітеся — поборете, вам Бог помагає» — Тарас Шевченко.
І ми боремось. Бо ми є сила ! 
Бо інакше — не можемо.
Бо ця земля — наша. І буде наша ! 
І вона буде жити та проростати! 
Слава Україні ! Героям слава 🇺🇦