Kateryna Zubyk

Моє мистецтво — це дослідження болю, сили і надії.

У центрі моєї практики — теми, які часто лишаються за дверима у тіні: насильство над жінками та дітьми, вбивство тварин, руйнування

природи, травми, що пронизують людське тіло, душу та землю.

Особлива увага у моїй роботі присвячена жіночому досвіду. Сучасна жінка — це не просто берегиня. Це воїн. Вона тримає баланс між

самореалізацією, вихованням дітей, турботою про дім і боротьбою за право бути почутою. Це подвійне, а іноді й потрійне навантаження —

потужне комбо, яке формує нову жіночу силу. Я сама в цій ролі, мама двох дітей і часто падаю духом, страждаю та беру себе в руку і

добиваюсь нових вершин. У своїх роботах я осмислюю цю боротьбу не як жертву, а як прояв глибокої гідності, сили та внутрішнього світла.

Одним із центральних образів моїх робіт є шкіра. Це не просто оболонка — це мова, пам’ять і емоція. Шкіра зберігає сліди життя і смерті,

радості й страху, ніжності та втрат . Вона показує, ким ми є в моменти найвищої вразливості. По шкірі — як у людей, так і у тварин — видно

емоції та історії переживань.

Шкіра — це також вибір. У різні періоди життя ми «одягаємо» різну шкіру. Іноді — свою, що дає силу і захист . Іноді — чужу, що веде до втрати

себе і може мати фатальні наслідки.

Орнаменти, обереги, ляльки-мотанки у моїй творчості — це коди, що зберігають історію, вірування і внутрішню силу народу. Через них я

створюю діалог між минулим і майбутнім, роблю культуру живою і актуальною. Це моя відповідь війні та спробам асиміляції — творити,

продовжувати, пам’ятати і не дозволити забути.

Усе це об’єднує світло. Світло для мене —необхідність. Воно — як опора для душі, як точка, що не дозволяє впасти у темряву. Саме світло в

моїх роботах є символом надії, вічності та сили любові.